Правове регулювання містобудування в Україні: проблеми правозастосування та шляхи реформування

Abstract

У статті представлено ґрунтовне дослідження правового регулювання містобудівної діяльності в Україні. Автор аналізує ключові нормативно-правові акти, що регламентують відносини у сфері містобудування, виявляє їхні сильні та слабкі сторони, а також висвітлює основні положення, які впливають на регулювання даних правовідносин. Особливу увагу приділено характеристиці дозвільних процедур у сфері містобудування, зокрема аргументам на користь стандартизації та сертифікації цих процесів. У статті розглянуто наукові позиції, що підтримують такі пропозиції, та окреслено проблему нерівномірного законодавчого регулювання галузі в цілому. Автор наголошує на необхідності вдосконалення правових норм через ефективне законодавче регулювання, підзаконні нормативні акти, а також узгодження дій органів державної влади у цій сфері. До уваги також береться аналіз впливу нинішніх законодавчих норм на реальне функціонування дозвільних процедур у містобудуванні, акцентується на перевагах і недоліках відповідних положень. Наукова праця пропонує поетапний огляд розвитку нормативного регулювання містобудівної діяльності в Україні, створюючи основу для критичного осмислення існуючої законодавчої бази та її потенційного вдосконалення. Стаття пропонує шляхи вдосконалення правового регулювання містобудівної діяльності в Україні. Акцентовано увагу на важливості прозорості правових процедур, особливо дозвільних, у цій сфері. Відзначено, що підвищення прозорості таких процесів сприяє ефективнішому управлінню дозвільною системою через її внутрішнє впорядкування відповідно до актуальних потреб суспільства. Це можна розглядати як один із ключових напрямків державного управління у галузі містобудування. Крім того, внутрішнє управління колективом визначається як важлива функція керівника, незалежно від типу його управлінських обов’язків – лінійного чи функціонального. The article provides an in-depth analysis of legal frameworks governing urban development activities in Ukraine. It examines significant regulatory legal acts that shape relationships in the urban development sector, evaluating their strengths and weaknesses while highlighting key aspects that influence legal regulation in this domain. Special focus is given to permitting procedures, emphasizing the benefits of standardization and certification within these processes. The study incorporates scientific perspectives supporting these proposals, addressing the challenge of inconsistent legislative regulation across the sector. The author stresses the pressing need for enhanced legal norms via effective legislative measures, subordinate regulatory acts, and better coordination among state authorities responsible for urban development. Moreover, the article assesses how current legal provisions impact the practical implementation of permitting procedures, offering a balanced perspective on their strengths and limitations. This scholarly work traces the evolution of urban planning regulatory frameworks in Ukraine, fostering critical reflection on the existing legislative environment and identifying opportunities for improvement. It proposes concrete strategies to refine legal regulations surrounding urban planning activities. Transparency in legal procedures – especially those tied to permitting–is underscored as a vital factor for improvement. The article highlights how greater transparency in these processes can streamline the management of permitting systems by aligning them with societal needs and priorities. This is presented as a foundational aspect of public administration in the context of urban planning. Additionally, effective internal management is highlighted as a key responsibility for managers, regardless of their specific managerial roles, whether linear or functional.