Механізми професійної мобільності державних управлінських кадрів як показник їхнього іміджу у створенні здоров’язбережувального освітнього простору

Abstract

Класифікація професійної мобільності, що подана у статті, дає можливість упорядкувати різноманітні переміщення з єдиних позицій, подати їх як окремі прояви загального процесу професійно-педагогічної мобільності, визначити, який вид мобільності забезпечує виконання тих чи інших соціальних функцій. З’ясовано, що мобільність може бути диференційована на інтерагенераційну та інтергенераційну. За суб’єктом розрізняють мобільність індивідуальну і групову; за спрямуванням – внутрішню та зовнішню. Показано класифікації працівників за їх ставленням до мобільності, що можна умовно поділити на такі групи: фактично мобільні; потенційно мобільні; фактично стабільні; потенційно стабільні. The classification of professional mobility presented in the article makes it possible to organize various movements from a single perspective, to present them as separate manifestations of the general process of professional and pedagogical mobility, to determine which type of mobility ensures the performance of certain social functions. It has been found that mobility can be differentiated into intergenerational and intergenerational. According to the subject, individual and group mobility are distinguished; according to the direction, internal and external. The classification of employees according to their attitude to mobility is shown, which can be conditionally divided into the following groups: actually mobile; potentially mobile; actually stable; potentially stable.