Аналіз концепцій державного управління в національних системах вищої освіти

Abstract

Встановлено, що для національних систем освіти в цілому та вищої освіти, зокрема, надання, виробництво та фінансування послуг теоретично можуть бути забезпечені державою (традиційними державними університетами), приватним сектором (приватними університетами) або некомерційними організаціями. Очевидно, що в реальному світі такі рішення приймаються дуже рідко. Зокрема, державні університети все частіше отримують фінансову підтримку від фізичних осіб за традиційними навчальними програмами або програмами навчання протягом усього життя. Крім того, приватні компанії все частіше фінансують державні ЗВО не лише за перерахованими вище програмами, але також за програмами наукових досліджень. Держава, у свою чергу, фінансує також і приватні виші, коли вона зацікавлена в освітніх програмах, що реалізуються такими закладами освіти. Держава може фінансувати наукові розробки приватних університетів. It has been established that for national education systems in general and higher education in particular, the provision, production and financing of services can theoretically be provided by the state (traditional public universities), the private sector (private universities) or non-profit organizations. It is obvious that in the real world such decisions are made very rarely. In particular, public universities increasingly receive financial support from individuals for traditional educational programs or lifelong learning programs. In addition, private companies increasingly finance public HEIs not only for the programs listed above, but also for scientific research programs. The state, in turn, also finances private higher education institutions when it is interested in the educational programs implemented by such educational institutions. The state can finance scientific developments of private universities.