Особливості правової кваліфікації адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, вчинених водіями легкових транспортних засобів

Abstract

У статті досліджено особливості кваліфікації адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, вчинених водіями легкових транспортних засобів. Актуальність теми обумовлена підвищенню ролі цифрових технологій в галузі безпеки дорожнього руху, постійним планомірним поширенням в Україні систем автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху, що змінює класичний підхід до визначення складу адміністративного проступку. Основна увага приділяється аналізу складу правопорушення (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона), визначенню особливостей застосування положень статей 14-2, 122, 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також аналізу правових колізій щодо відповідальності осіб, які фактично не вчиняли порушення. У статті підкреслено, що у випадках автоматичної фіксації правопорушення відповідальність покладається на власника або належного користувача транспортного засобу незалежно від того хто фактичного перебуває за кермом. При цьому презюмується вина, а обов’язок доведення непричетності до правопорушення покладається на особу яка притягається до відповідальності. Зазначається, що такий спосіб правового регулювання може посягати на принцип презумпції невинуватості та індивідуалізації юридичної відповідальності. Крім того, проаналізовано специфіку доказування, виявлено процедурні прогалини та проблеми реалізації права на захист. Розглянуто також положення щодо іноземних громадян, які ввезли транспортний засіб на територію України, і складнощі притягнення до відповідальності таких осіб. Наголошується на потребі внесення змін до законодавства, спрямованих на вдосконалення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, шляхом запровадження чіткого розмежування між автоматичною та не автоматичною фіксацією; регламентацію механізмів перевірки достовірності доказів; інформування відповідальних осіб про факт складення постанови через цифрові канали зв’язку, зокрема інтеграцію з мобільними додатками. Стаття має теоретичну та практичну цінність для удосконалення процесу кваліфікації окремих адміністративних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху. The article examines the features of the qualification of administrative offenses recorded in automatic mode, committed by drivers of passenger vehicles. The relevance of the topic is due to the increasing role of digital technologies in the field of road safety, the constant systematic spread in Ukraine of systems for automatic recording of traffic violations, which changes the classical approach to determining the composition of an administrative offense. The main attention is paid to the analysis of the composition of the offense (object, objective party, subject, subjective party), the determination of the features of the application of the provisions of Articles 14-2, 122, 123 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, as well as the analysis of legal conflicts regarding the liability of persons who did not actually commit the violation. The article emphasizes that in cases of automatic recording of an offense, the owner or proper user of the vehicle is responsible, regardless of who is actually driving. In this case, guilt is presumed, and the obligation to prove non-involvement in the offense is imposed on the person who is held liable. It is noted that this method of legal regulation may encroach on the principle of the presumption of innocence and individualization of legal liability. In addition, the specifics of proof are analyzed, procedural gaps and problems of implementing the right to defense are identified. The provisions on foreign citizens who have imported a vehicle into the territory of Ukraine and the difficulties of holding such persons accountable are also considered. The need for amendments to the legislation aimed at improving the procedure for bringing to administrative responsibility is emphasized, by introducing a clear distinction between automatic and non-automatic fixation; regulation of mechanisms for verifying the reliability of evidence; informing responsible persons about the fact of drawing up a resolution through digital communication channels, in particular integration with mobile applications. The article has theoretical and practical value for improving the process of qualifying individual administrative offenses in the field of road safety.