Аналіз зарубіжного досвіду публічного управління у сфері охорони здоров’я

Abstract

Автором досліджено, що нині важливою складовою ефективного розвитку держави є підтримка соціальної сфери та формування існуючої системи охорони здоров’я в Україні та за кордоном. З’ясовано, що за основними показниками здоров’я виділяються три країни-лідери (середня тривалість життя, дитяча смертність тощо), серед них: Японія, Німеччина, США. Виявлено, що Японія характеризується «сильною» системою державного регулювання фінансування охорони здоров’я та медичного страхування, і населення розраховує на належний контроль цих проблем з боку держави. Досліджено, що Сполучені Штати витрачають на охорону здоров’я 16,4% ВВП. Це чи не найвищий показник у світі. Підкреслено, що основним недоліком системи державного управління США є висока вартість медичної допомоги. Визначено, що система управління охороною здоров’я Німеччини базується на добре структурованому медичному страхуванні, яке складається з державного медичного страхування та приватного страхування. Виявлено, що у Великобританії більшість фінансування надходить з державного бюджету і розподіляється зверху через управлінську вертикаль. Централізоване фінансування також допомагає стримувати зростання витрат на лікування. Однак у системи охорони здоров’я є й недоліки, такі як тенденція до монополізації, відсутність вибору пацієнтом лікаря чи лікарні. Підмічено, що у Франції базовий рівень загальнообов’язкового медичного страхування забезпечується системою страхових фондів, пов’язаних переважно з працевлаштуванням. Формально ці фонди є приватними компаніями, але вони “суворо” регулюються та контролюються державою. Аналіз концепції соціального забезпечення в Швеції показав, що країна розробила політику та стратегію, а також конкретні програми і проєкти для сприяння громадському здоров’ю та профілактиці захворювань, а також реабілітації. З’ясовано, що система охорони здоров’я Канади в значній мірі залежить від лікарів первинної ланки, які становлять приблизно 51% усіх лікарів Канади. Вони є своєрідною ланкою між пацієнтом і системою механізмів державного управління закладами охорони здоров’я, які контролюють доступ більшості фахівців до лікарняної допомоги, діагностичних досліджень та рецептурних препаратів. The author has studied that currently an important component of the effective development of the state is the support of the social sphere and the formation of the existing health care system in Ukraine and abroad. It was found that three leading countries stand out according to the main health indicators (average life expectancy, infant mortality, etc.), among them: Japan, Germany, the USA. It was found that Japan is characterized by a “strong” system of state regulation of health care financing and medical insurance, and the population expects proper control of these problems by the state. It was studied that the United States spends 16.4% of GDP on health care. This is perhaps the highest figure in the world. It is emphasized that the main disadvantage of the US public administration system is the high cost of medical care. It was determined that the German health care management system is based on a well-structured health insurance, which consists of state health insurance and private insurance. It was found that in the UK most of the funding comes from the state budget and is distributed from above through the management vertical. Centralized financing also helps to contain the growth of medical costs. However, the health care system also has its drawbacks, such as a tendency towards monopolization and the lack of patient choice of doctor or hospital. It has been noted that in France, the basic level of compulsory health insurance is provided by a system of insurance funds, mainly linked to employment. Formally, these funds are private companies, but they are “strictly” regulated and controlled by the state. An analysis of the concept of social security in Sweden showed that the country has developed a policy and strategy, as well as specific programs and projects to promote public health and disease prevention, as well as rehabilitation. It has been found that the Canadian health care system is largely dependent on primary care physicians, who make up approximately 51% of all physicians in Canada. They are a kind of link between the patient and the system of mechanisms for state management of healthcare institutions, which control the access of most specialists to hospital care, diagnostic tests, and prescription drugs.