Національна безпека як об’єкт адміністративно-правового забезпечення: поняття та зміст у працях вітчизняних дослідників

Abstract

Стаття присвячена дослідженню національної безпеки як об’єкту адміністративно-правового забезпечення, пропонуючи робоче визначення та структурну модель цього об’єкта крізь призму української правової доктрини й сучасних управлінських практик у секторі безпеки й оборони. Показано, що саме адміністративне право задає нормативні межі, процедурну логіку й інструментарій публічної адміністрації щодо ідентифікації, запобігання, нейтралізації та мінімізації загроз, а також визначає баланс між вимогами безпеки та гарантіями прав і свобод людини. На основі узагальнення позицій вітчизняних дослідників у галузі адміністративного права та безпекознавства, розкрито зміст ключових елементів механізму: нормотворення і регуляторні режими, контроль і нагляд, адміністративні процедури й примус, міжвідомчу координацію, ризик-менеджмент та цифрові інструменти управління. Особливу увагу приділено інституційному дизайну (Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, РНБО, секторні органи), співвідношенню їхніх повноважень і вимогам демократичного цивільного контролю, а також процедурним гарантіям пропорційності управлінських втручань. Запропоновано авторське, доктринально-узгоджувальне визначення: національна безпека як об’єкт адміністративно-правового забезпечення — це сфера публічно-управлінських відносин, у якій через норми адміністративного права встановлюються повноваження, процедури, режими та засоби примусу й сервісні механізми держави і органів місцевого самоврядування, спрямовані на охорону конституційного ладу, прав і свобод людини, суверенітету, територіальної цілісності та сталості критичних функцій держави. Результатом дослідження є рамка оцінювання «процедурної сталості» механізму, що поєднує ризик-орієнтоване регулювання з операційними метриками підзвітності і є придатною для імплементації в нормотворчих і управлінських рішеннях. The article is devoted to the study of national security as an object of administrative and legal support, offering a working definition and structural model of this object through the prism of Ukrainian legal doctrine and modern management practices in the security and defence sector. It shows that administrative law sets the regulatory boundaries, procedural logic and tools of public administration for identifying, preventing, neutralising and minimising threats, as well as determining the balance between security requirements and guarantees of human rights and freedoms. Based on a summary of the positions of domestic researchers in the field of administrative law and security studies, the content of the key elements of the mechanism is revealed: rule-making and regulatory regimes, control and supervision, administrative procedures and enforcement, interagency coordination, risk management, and digital management tools. Particular attention is paid to institutional design (the President, the Verkhovna Rada, the Cabinet of Ministers, the National Security and Defence Council, sectoral bodies), the correlation of their powers and the requirements of democratic civilian control, as well as procedural guarantees of the proportionality of administrative interventions. The author proposes a doctrinally consistent definition: national security as an object of administrative and legal support is a sphere of public-administrative relations in which the powers, procedures, regimes and means of coercion, and service mechanisms of the state and local self-government bodies aimed at protecting the constitutional order, human rights and freedoms, sovereignty, territorial integrity and the stability of critical state functions are established through the norms of administrative law. The result of the study is a framework for assessing the ’procedural stability’ of the mechanism, which combines risk-oriented regulation with due process guarantees and operational accountability metrics, suitable for implementation in regulatory and management decisions.