Історико-психологічний наратив у політогемності елітарної свідомості

Abstract

Розглянуто проблематику наративного в аналізі інтертекстуальності і адресантності (суб’єктності) політогемного дискурсу. Проаналізовано ізоморфність глибинних смислових структур політичних наративів у дослідженні психологічних особливостей еліти; інтертекстуальність, у якій наратологія бачить основу розуміння дискурсу; такий рoint fixe картезіанства в суспільних науках, як соліпсистський розум, який з успіхом “приручає контингентність” (taming contingency), завжди “вписану” в “ширші форми зрозумілості” (Wetherell 1998); систему створення політичних значень у ранній Новий час. У такому контексті досліджені: генеза політогемності елітарної свідомості в той час, коли історичний метод перестає бути компромісом між точними науками та історичною практикою; проблема взаємозв’язку статусу гуманітарного знання в ранній Новий час з методом дослідження; еволюція мови політичного судження; проблематизація об’єкта політичної дисципліни; генеза базових категорій модерного політичного мислення типу “vis dominationis” (сила панування), “arcane imperii” (таємниця влади), “regione di Stato” (державний інтерес), “маніпуляція”. Для аналізу використано системний підхід та комплексний розгляд різних версій політичної епістемології і вчень про соціальне, що дозволило, поряд з іншим, відкрити нові виміри в деяких фундаментальних проблемах історії європейської політичної та психологічної думки, значення яких виходить далеко за хронологічні межі раннього Нового часу. The problem of narrative in the analysis of intertextuality and addressance (subjectivity) of polytogemous discourse is considered. The isomorphism of deep semantic structures of political narratives in the study of the psychological characteristics of the elite is analyzed; intertextuality, in which narratology sees the basis of understanding discourse; such a point fixe of Cartesianism in the social sciences as solipsistic reason, which successfully “tames contingency” (taming contingency), always “inscribed” in “broader forms of intelligibility” (Wetherell 1998); the system of creating political meanings in the early modern period. In this context, the following are investigated: the genesis of polytogemousity of elite consciousness at a time when the historical method ceases to be a compromise between the exact sciences and historical practice; the problem of the relationship between the status of humanitarian knowledge in the early modern period and the research method; the evolution of the language of political judgment; the problematization of the object of political discipline; the genesis of basic categories of modern political thinking such as “vis dominationis” (power of domination), “arcane imperii” (mystery of power), “regione di Stato” (state interest), “manipulation”. The analysis uses a systematic approach and a comprehensive consideration of different versions of political epistemology and social doctrines, which allowed, among other things, to open new dimensions in some fundamental problems of the history of European political and psychological thought, the significance of which goes far beyond the chronological boundaries of the early modern period.