Соціальний контракт у воєнний та післявоєнний період: баланс бюджетної стійкості, енергетичної безпеки та громадської довіри в Україні

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз трансформації соціального контракту в Україні в умовах війни та перспектив його адаптації до повоєнного періоду. З огляду на глибоку суспільно-політичну кризу, спричинену повномасштабним вторгненням, автором обґрунтовано, що традиційна модель взаємодії між державою і громадянами, заснована на централізованому прийнятті рішень і обмеженій участі населення, вичерпала свій потенціал. У статті доведено, що нова модель соціального контракту формується в напрямку партнерства, прозорості, відповідальності та залучення громадян до процесів прийняття управлінських рішень. Основну увагу приділено трьом ключовим складовим публічної політики: бюджетній стійкості, енергетичній безпеці та суспільній довірі. Здійснено критичний огляд практик державного управління в умовах війни, зокрема реакцій держави на виклики соціального захисту, фінансового забезпечення базових потреб населення, підтримки локальних громад і розбудови децентралізованої енергетичної інфраструктури. Показано, що під час війни найбільшу ефективність продемонстрували органи місцевого самоврядування та горизонтальні форми громадської мобілізації, що сприяло зростанню інституційної довіри. Обґрунтовано важливість переходу від декларативного до функціонального розуміння соціального контракту як динамічного механізму співдії держави і суспільства. У статті запропоновано узагальнену класифікацію етапів еволюції соціального контракту в Україні: довоєнний, воєнний та повоєнний, що дозволяє відстежити зміну пріоритетів у державній політиці, механізмах розподілу ресурсів та підходах до управління. Особливу увагу приділено проблемі енергетичної автономії громад, прозорості бюджетного процесу, ролі міжнародної допомоги та громадського контролю як чинників сталого розвитку. Зроблено висновок, що у повоєнний період для збереження політичної стабільності, відновлення інфраструктури та посилення легітимності публічної влади необхідною умовою стане наявність ефективного, справедливого та підзвітного соціального контракту. Запропонована модель соціальної взаємодії може стати основою для формування інституційно зрілої та стратегічно орієнтованої системи публічного управління в Україні. This article presents a comprehensive analysis of the transformation of the social contract in Ukraine during the wartime period and explores its potential adaptation in the post-war context. In light of the deep socio-political crisis caused by the full-scale invasion, the author argues that the traditional model of interaction between the state and citizens–based on centralized decision-making and limited public participation–has exhausted its capacity. The study demonstrates that a new model of social contract is emerging, one that is grounded in partnership, transparency, accountability, and active citizen involvement in governance processes. The focus is placed on three core components of public policy: budgetary resilience, energy security, and public trust. The article offers a critical review of governance practices under martial conditions, particularly examining the state’s responses to challenges in social protection, the financial provision of basic needs, support for local communities, and the development of decentralized energy infrastructure. It is shown that during the war, the most effective responses came from local self-government bodies and horizontal forms of civic mobilization, which significantly contributed to the growth of institutional trust. The article emphasizes the importance of shifting from a declarative understanding of the social contract to a functional one–as a dynamic mechanism of interaction between the state and society. The study proposes a generalized classification of the evolutionary stages of the social contract in Ukraine: pre-war, wartime, and post-war. This framework allows for tracking changes in national policy priorities, resource allocation mechanisms, and governance approaches. Particular attention is paid to the issues of community energy autonomy, transparency in the budgeting process, the role of international aid, and civic oversight as drivers of sustainable development. It is concluded that in the post-war period, the presence of an effective, just, and accountable social contract will be a prerequisite for maintaining political stability, rebuilding infrastructure, and enhancing the legitimacy of public authority. The proposed model of social interaction could become the foundation for building an institutionally mature and strategically oriented system of public administration in Ukraine.