Стан теорії і практики комунікативної методики викладання іноземних мов у сучасній педагогічній науці

Abstract

В умовах інтенсифікації інформаційних потоків значно змінився соціокультурний контекст вивчення іноземних мов, оскільки істотно посилилися їх освітня та самоосвітня функції, професійна значущість на ринку праці, що викликало посилення мотивації до вивчення мов міжнародного спілкування. Відповідно підвищилася й потреба у використанні іноземних мов. Нові завдання передбачають зміни у вимогах до рівня володіння мовою, визначення нових підходів до відбору змісту й організації матеріалу. Аналізується теоретичний стан і практичний досвід використання комунікативної методики викладання іноземних мов, накопичений за останні десятиріччя у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці, визначаються його позитивні результати та проблемні моменти. In the context of intensification of information flows, the socio-cultural context of learning foreign languages ​​has changed significantly, since their educational and self-educational functions and professional significance in the labor market have significantly increased, which has led to increased motivation to learn languages ​​of international communication. Accordingly, the need to use foreign languages ​​has also increased. New tasks involve changes in the requirements for the level of language proficiency, the definition of new approaches to the selection of content and organization of material. The theoretical state and practical experience of using the communicative methodology of teaching foreign languages, accumulated over the past decades in domestic and foreign pedagogical science, are analyzed, its positive results and problematic aspects are determined.