Соціокомунікативний підхід мовної особистості у сучасному суспільстві

Abstract

У статті досліджується внесення феномену мовної особистості до предметної сфери соціальної філософії, що дозволяє виявити нові погляди на вивчення сутності особистості. У контексті нашого дослідження важливим є питання про релевантність поняття «мовна особистість» феномену «особистість» як об’єкта соціально-філософської рефлексії. Звісно ж, концепт «мовна особистість», що охоплює сутність особистості як носія здатності до мови, дозволяє узагальнити уявлення про особистість як носія мови (мов), національної картини світу та культурно зумовлених стереотипів мовної поведінки. Саме таке розуміння мовної особистості відображено у дефініції Е. Паніткової, яку ми вважаємо найбільш відповідною для цього дослідження: «Суб’єкт, потенційно чи актуально включений у взаємодію з іншими учасниками мовленнєвої комунікації, який засобами мови реалізує осмислення, концептуалізацію світу, комунікацію з іншими індивідами, а також самореалізацію тими засобами, які притаманні: 1) людській мові взагалі; 2) конкретній (національній) мові, мові національних меншин; 3) мові цього індивіда». The article investigates the introduction of the phenomenon of linguistic personality into the subject area of social philosophy, which allows us to reveal new views on the study of the essence of personality. In the context of our study, the question of the relevance of the concept of “linguistic personality” to the phenomenon of “personality” as an object of social and philosophical reflection is important. Of course, the concept of “linguistic personality”, which encompasses the essence of a personality as a carrier of language ability, allows us to generalize the idea of a personality as a speaker of a language (languages), a national picture of the world and culturally determined stereotypes of linguistic behavior.