Стресостійкість як фактор впливу на сприймання часу у військовослужбовців

Abstract

Стаття присвячена теоретичному та емпіричному аналізу особливостей стресостійкості як фактору впливу на сприймання часу у військовослужбовців. Метою статті є визначення особливостей стресостійкості як фактору впливу на сприймання часу у військовослужбовців. Завданнями статті стало вивчення індивідуально-типологічних особливостей стресостійкості особистості військовослужбовців з різним типом часової орієнтації; визначення та порівняння у поспішливих, точних і повільних типів військовослужбовців якісної виразності та специфіки взаємозв’язків між рівнем стресостійкості та показниками персональної компетентності в часі. Гіпотезою дослідження є припущення про те, що існують особливості стресостійкості особистості військовослужбовців, які обумовлені індивідуальною часовою орієнтацією та стилями саморегуляції поведінки у тимчасовій перспективі. У дослідженні застосовувались наступні теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, моделювання. До емпіричних методів віднесено: анкетування та нестандартизоване інтерв’ю. В якості психодіагностичних методик застосовувались: стандартизована методика дослідження особистості (СМІЛ) Л.М.Собчик, проективна методика «Намалюй час». Розкрито та проаналізовано теоретичні аспекти до визначення понять «стресостійкість військовослужбовців» та «сприймання часу». Наведено результати порівняльного аналізу середніх показників між групами норми та підвищеної психологічної уваги до військовослужбовців. Визначено критерії віднесення респондентів до групи «норми» та групи підвищеної психологічної уваги. The article is devoted to the theoretical and empirical analysis of stress resistance features as a factor influencing time perception in military personnel. The purpose of the article is to determine the features of stress resistance as a factor influencing time perception in military personnel. The objective of the article was to study individual-typological features of stress resistance in military personnel with different types of time orientation; determination and comparison of qualitative expressiveness and specificity of relationships between the level of stress resistance and indicators of personal competence in time in hasty, precise and slow types of military personnel. The hypothesis of the study is the assumption that there are features of stress resistance in military personnel caused by individual time orientation and styles of self-regulation of behaviour in the time perspective. The following theoretical methods were used in the study: analysis, synthesis, comparison, systematization, modelling. Empirical methods include: questionnaires and non-standardized interviews. The following psychodiagnostics methods were used: standardized personality research method (PRM) by L. M. Sobchik, projective method «Draw Time». Theoretical aspects of defining the concepts of «stress resistance of military personnel» and «perception of time» are disclosed and analysed. The results of a comparative analysis of average indicators between the norm groups and increased psychological attention to military personnel are presented. The criteria for classifying respondents into the «norm» group and the group of increased psychological attention are determined.