Бюджетне фінансування закладів вищої освіти та розвиток інтелектуального капіталу: сучасні підходи розподілу коштів в Україні

Abstract

У статті комплексно переосмислено логіку бюджетного фінансування закладів вищої освіти України в умовах переходу від утримувальної моделі до моделі «базова стабільність – результативні стимули». Метою дослідження є обґрунтування умов, за яких формульний розподіл державних коштів не лише забезпечує інституційну безперервність університетів, а й сприяє розвитку їхнього інтелектуального капіталу. Об’єктом дослідження є система державного фінансування закладів вищої освіти, предметом – управлінські, методичні та інформаційні механізми впливу формули розподілу на людський, структурний і реляційний капітал університетів. Методологія поєднує критичний аналіз праць, контент-аналіз нормативних актів і офіційних комунікацій, порівняльний аналіз міжнародних моделей, вторинний аналіз відкритих статистичних та бюджетних даних за 2023–2025 роки, а також практичну апробацію на прикладі вибірки українських закладів вищої освіти. Доведено, що ефект формули залежить не лише від абсолютного обсягу ресурсів, а від поєднання трьох умов: достатньої частки стабілізаційного компонента, коректного набору індикаторів і незалежної верифікації даних. Узагальнення світового досвіду показало, що результативне фінансування є корисним лише тоді, коли воно не витісняє базове фінансування та узгоджене з цілями якості, наукової продуктивності, міжнародної кооперації й працевлаштування випускників. На основі аналізу українських реалій 2024–2025 років ілюстровано, що зниження або механічне заморожування фінансування окремих закладів породжує ризики втрати людського та структурного капіталу, тоді як помірне зростання видатків створює вікно можливостей для розвитку лабораторій, цифрової інфраструктури, грантової активності та зовнішніх партнерств. Запропоновано удосконалену матрицю стимулів до якості, яка пов’язує компоненти формули з конкретними ефектами для інтелектуального капіталу та ризиками викривлення показників. The article comprehensively rethinks the logic of budget financing of higher education institutions in Ukraine in the context of the transition from the maintenance model to the “basic stability – effective incentives” model. The purpose of the study is to substantiate the conditions under which the formulaic distribution of state funds not only ensures the institutional continuity of universities, but also contributes to the development of their intellectual capital. The object of the study is the system of state financing of higher education institutions, the subject is the managerial, methodological and information mechanisms of the influence of the distribution formula on the human, structural and relational capital of universities. The methodology combines critical analysis of works, content analysis of regulatory acts and official communications, comparative analysis of international models, secondary analysis of open statistical and budgetary data for 2023–2025, as well as practical testing on the example of a sample of Ukrainian higher education institutions. It is proven that the effect of the formula depends not only on the absolute volume of resources, but on the combination of three conditions: a sufficient share of the stabilization component, a correct set of indicators and independent verification of data. The generalization of world experience has shown that effective funding is useful only when it does not displace basic funding and is consistent with the goals of quality, scientific productivity, international cooperation and graduate employment. Based on the analysis of Ukrainian realities in 2024–2025, it is illustrated that a decrease or mechanical freezing of funding for individual institutions creates risks of loss of human and structural capital, while a moderate increase in spending creates a window of opportunity for the development of laboratories, digital infrastructure, grant activity and external partnerships. An improved matrix of quality incentives is proposed, which links the components of the formula with specific effects for intellectual capital and risks of distortion of indicators.