Історичний аспект становлення інституту юридичної відповідальності за незаконне позбавлення волі

Abstract

Стаття присвячена історико-правовому аналізу становлення та розвитку інституту юридичної відповідальності за незаконне позбавлення волі в українському праві. Дослідження охоплює період від Київської Русі до сучасної незалежної України. Розглядається еволюція правових норм, що регулювали відповідальність за незаконне позбавлення волі, починаючи з перших кодифікованих актів, таких як «Руська Правда», в якій переважно захищалися майнові інтереси феодалів. У роботі аналізується вплив Литовських статутів, на розвиток законодавства щодо захисту особистої свободи на українських землях. Особлива увага приділяється процесуальним гарантіям, які з'являються у цих документах, зокрема обмеженням влади князя та посадовців у питаннях незаконного арешту та позбавлення волі. Також досліджується правова система Російської імперії, що діяла на українських територіях, зокрема «Уложення про покарання кримінальні та виправні» 1845 р., яке вперше закріпило особисту свободу як окремий об’єкт кримінально-правового захисту. У радянську добу кримінальна відповідальність за незаконне позбавлення волі передбачала покарання за насильницьке позбавлення свободи, що відрізнялося від дореволюційного права посиленою увагою до фізичних і моральних страждань потерпілих, однак законодавство залишалося обмеженим за кількістю складів злочинів і зосереджувалося переважно на насильницьких аспектах таких діянь. Законодавство радянської доби продовжувало діяти в незалежній Україні, проте поступово зазнало суттєвих змін. Воно було адаптовано до нових реалій шляхом впровадження правових норм, спрямованих на захист прав людини, зокрема через прийняття Кримінального кодексу України у 2001 р. У статті підкреслюється, що розвиток інституту відповідальності за незаконне позбавлення волі пройшов складний етап трансформації від захисту майнових інтересів до забезпечення прав людини та її основних свобод. Важливим досягненням сучасного українського законодавства є розширення кола злочинів проти волі особи та вдосконалення механізмів їхнього кримінально-правового регулювання. The article is devoted to the historical and legal analysis of the formation and development of the institute of legal responsibility for unlawful deprivation of liberty in Ukrainian law. The study covers the period from Kievan Rus to modern independent Ukraine. It examines the evolution of legal norms regulating responsibility for unlawful deprivation of liberty, beginning with the first codified acts such as the «Rus' Justice», which primarily protected the property interests of feudal lords. The article analyzes the influence of the Lithuanian Statutes on the development of legislation concerning the protection of personal freedom on Ukraine territory. Special attention is paid to procedural safeguards that appear in these documents, particularly the limitations on the power of the prince and officials in matters of illegal arrest and deprivation of liberty. The legal system of the Russian Empire, which was in force on Ukrainian territories, is also explored, particularly the «Penal Code on Criminal and Correctional Punishments» of 1845, which for the first time recognized personal freedom as a distinct object of criminal-legal protection. During the Soviet period, criminal responsibility for unlawful deprivation of liberty included punishment for violent deprivation of freedom, differing from pre-revolutionary law by placing increased emphasis on the physical and moral suffering of victims. However, the legislation remained limited in the number of criminal offenses and focused mainly on the violent aspects of such actions. Soviet-era legislation continued to operate in independent Ukraine but gradually underwent significant changes. While the core principles of Soviet criminal law were retained, they were adapted to new realities by introducing new norms aimed at protecting human rights, particularly through the adoption of amendments to the Criminal Code of Ukraine in 2001. The article highlights that the development of the institute of responsibility for unlawful deprivation of liberty underwent a complex transformation from the protection of property interests to the safeguarding of human rights and fundamental freedoms. A significant achievement of modern Ukrainian legislation is the expansion of the scope of crimes against liberty, honor, and dignity of the individual and the improvement of mechanisms for their criminal-legal regulation.