Індивідуалізація організації безбар’єрної сфери в закладах освіти як дидактична проблема

Abstract

У XXI сторіччі пріоритетним в педагогічній, дидактичній, методичній науках є індивідуалізація навчання. Реалізація такого підходу в освіті потребує впровадження у безбар’єрну сферу простору освіти нових парадигм навчання, а саме: гуманізації, відкритої системи організації навчання, де учитель і учень є співпрацівниками у навчальному процесі, коли для кожного учня з особливими потребами формується особистий індивідуальний стиль навчання. У зв’язку з цим першорядними завданням методичної науки є теоретичне обґрунтування методів та прийомів, відбір позитивного, що накопичене у методиці, перевірене шкільного практикою, і подальше вдосконалення прийомів навчання на міждисциплінарному рівні, яке сприяло б розвиткові особистісних якостей учнів (мотиви навчання, здатність до самоконтролю, до самонавчання) з урахуванням індивідуальних можливостей (пізнавальні здібності, вольові, моральні риси характеру). In the 21st century, individualization of learning is a priority in pedagogical, didactic, methodical sciences. The implementation of such an approach in education requires the introduction of new learning paradigms into the barrier-free sphere of educational space, namely: humanization, an open system of learning organization, where the teacher and student are collaborators in the learning process, when a personal individual learning style is formed for each student with special needs. In this regard, the primary task of methodological science is the theoretical substantiation of methods and techniques, the selection of the positive accumulated in the methodology, verified by school practice, and the further improvement of teaching techniques at the interdisciplinary level, which would contribute to the development of personal qualities of students (motives for learning, ability to self-control, to self-learning) taking into account individual capabilities (cognitive abilities, willpower, moral character traits).