Сенс любові як моральної чесноти лікаря-психолога в контексті духовної парадигми православ’я

Abstract

В сучасних умовах інформаційно-технологічного прогресу спостерігається занепад суспільної моралі та падіння загальнолюдських цінностей, порушення традиційного інституту сім’ї, що загострює проблему морального виховання підростаючого покоління і, як результат – зростання ризику кризових станів особистості, які потребують медико-психологічного втручання. Тому актуальним є визначення моральних орієнтирів, на які має спиратися лікар-психолог у процесі своєї професійної діяльності, насамперед питання любові до ближнього. У статті визначено особливості розуміння «любові», як морально-етичної основи професійної діяльності лікаря-психолога, з позицій канонічного православ’я. In modern conditions of information and technological progress, there is a decline in public morality and a decline in universal human values, a violation of the traditional institution of the family, which exacerbates the problem of moral education of the younger generation and, as a result, an increase in the risk of crisis states of the personality that require medical and psychological intervention. Therefore, it is relevant to determine the moral guidelines that a psychologist should rely on in the process of his professional activity, primarily the issue of love for his neighbor. The article identifies the peculiarities of understanding "love" as the moral and ethical basis of the professional activity of a psychologist from the standpoint of canonical Orthodoxy.