Теоретико-методологічні засади розбудови нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері охорони здоров’я

Abstract

Успішність реформ, зокрема таких як автономізація медичних закладів, впровадження електронного здоров’я (eHealth), розвиток фінансування за результатами (RBF) чи публічно-приватного партнерства (PPP), безпосередньо залежить від наявності чітких правових рамок. Такі рамки повинні передбачати: визначення механізмів взаємодії між центральними та місцевими органами влади; врегулювання доступу до даних і цифрових сервісів; нормативну підтримку підзвітності й контролю результативності. Нормативна база є основою для міжсекторальної взаємодії у межах концепції «здоров’я в усіх політиках» (Health in All Policies), де охорона здоров’я інтегрується у політики транспорту, освіти, житлової сфери тощо. Це вимагає адаптації чинного законодавства до міждисциплінарного підходу, що є ще одним доказом важливості нормативної основи як стратегічного ресурсу реформи. Таким чином, вдосконалення нормативно-правового регулювання є не допоміжним, а системоутворювальним чинником у реалізації реформ охорони здоров’я, що визначає їхню легітимність, сталість та ефективність у довгостроковій перспективі. The success of reforms, in particular, such as the autonomy of medical institutions, the introduction of electronic health (eHealth), the development of results-based financing (RBF) or public-private partnerships (PPP), directly depends on the presence of a clear legal framework. Such a framework should include: defining mechanisms for interaction between central and local authorities; regulating access to data and digital services; regulatory support for accountability and performance monitoring. The regulatory framework is the basis for intersectoral interaction within the framework of the concept of “Health in All Policies”, where health care is integrated into transport, education, housing policies, etc. This requires the adaptation of current legislation to an interdisciplinary approach, which is another proof of the importance of the regulatory framework as a strategic resource for reform. Thus, improving regulatory and legal regulation is not an auxiliary, but a system-forming factor in the implementation of health care reforms, which determines their legitimacy, sustainability and effectiveness in the long term.