Інституційне забезпечення правосуб’єктності національних спільнот в Україні: проблеми та перспективи

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню інституційного забезпечення правосуб’єктності національних спільнот в Україні, що набуває особливої актуальності в умовах геополітичної нестабільності, внутрішньої міграції, децентралізації та реформування публічного управління. У роботі розкривається зміст поняття «правосуб’єктність національних спільнот» як системної категорії, що охоплює політичне, правове, адміністративне та соціальне визнання національних меншин, спільнот і корінних народів у структурі української державності. Особливу увагу приділено нормативно-правовим підходам до формування інституційного механізму реалізації прав національних спільнот, аналізу діяльності органів державної влади, спеціалізованих консультативно-дорадчих структур, органів місцевого самоврядування, а також організацій громадянського суспільства. Визначено низку проблем у сучасній інституційній моделі: фрагментарність повноважень, недостатню координацію між органами влади, відсутність ефективної участі спільнот у прийнятті рішень, слабку фінансову та кадрову базу. Розглянуто відповідність української моделі міжнародним стандартам, зокрема Рамковій конвенції про захист національних меншин, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, Декларації ООН про права корінних народів. На основі компаративного аналізу європейських практик (Польща, Німеччина, Канада) автор формулює пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення правосуб’єктності спільнот в Україні. Зроблено висновок про необхідність інтеграції політики щодо національних спільнот у загальну систему стратегічного публічного управління. The article is devoted to a comprehensive study of the institutional support for the legal subjectivity of national communities in Ukraine, which is gaining particular relevance in the context of geopolitical instability, internal migration, decentralization, and public administration reform. The paper reveals the essence of the concept of “legal subjectivity of national communities” as a systemic category that includes the political, legal, administrative, and social recognition of national minorities, communities, and indigenous peoples within the structure of Ukrainian statehood. Special attention is paid to legal approaches to the formation of an institutional mechanism for the implementation of community rights, as well as the analysis of the activities of public authorities, specialized advisory bodies, local governments, and civil society organizations. A number of problems in the current institutional model are identified, including the fragmentation of powers, insufficient coordination between institutions, lack of effective community participation in decision-making, and weak financial and human resources. The compliance of the Ukrainian model with international standards is examined, in particular the Framework Convention for the Protection of National Minorities, the European Charter for Regional or Minority Languages, and the UN Declaration on the Rights of Indigenous Peoples. Based on a comparative analysis of European practices (Poland, Germany, Canada), the author formulates proposals for improving institutional support for community subjectivity in Ukraine. The article concludes that the effective implementation of national community policy is possible only through its integration into the overall system of strategic public administration.