Аналіз організаційно-правового механізму системи охорони здоров’я Німеччини

Abstract

У статті проведено узагальнений аналіз функціонування організаційно-правового механізму системи охорони здоров’я Німеччини за національним законодавством Федеральної Республіки Німеччини, за результатами якого визначено умовно три рівня системи організації охорони здоров’я Німеччини. Перший рівень включає Федеральні землі, які мають власні законодавчі повноваження та відповідають за виконання федерального законодавства, а також за планування та фінансування стаціонарного лікування, здійснюють технічний та адміністративний нагляд за муніципальною службою охорони здоров'я; муніципальні органи охорони здоров'я, які близькі до місцевих жителів у виконанні своїх повноважень; комуни, які діють до людей і відповідають за місцеву охорону здоров’я. Другий рівень – самоврядування: (Федеральний об'єднаний комітет (G-BA), Медичні страхові компанії та Центральна асоціація медичних страхових компаній, Центральна асоціація кас медичного страхування (GKV-Spitzenverband), Німецьке товариство лікарень, Національні асоціації лікарів і стоматологів з обов’язкового медичного страхування та інші окремі лікарні, які представляють свої інтереси не окремо, а через свої асоціації. На державному рівні лікарні організовані в асоціації державних лікарень. Регіональні асоціації, у свою чергу, об’єднані в Німецьке товариство лікарень (DKG), який бере на себе юридичні завдання в рамках самоврядування в системі охорони здоров'я. Третій рівень – окремі актори та їхні представницькі органи, зокрема федеральні та земельні палати різних професій охорони здоров’я, організації пацієнтів, професійні групи та групи інтересів асоціації медичної професії, асоціації немедичних професій охорони здоров’я, асоціація приватного медичного страхування та асоціації виробників фармацевтичних препаратів. Також зазначено основні принципи системи охорони здоров’я Федеральної Республіки Німеччини: 1) принцип обов’язковості; 2) фінансування внесків; 3) принцип солідарності; 4) принцип самоврядування. The article provides a generalized analysis of the functioning of the organizational and legal mechanism of the German healthcare system under the national legislation of the Federal Republic of Germany, as a result of which three levels of the German healthcare organization system are conditionally defined. The first level includes the Federal States, which have their own legislative powers and are responsible for the implementation of federal legislation, as well as for planning and financing inpatient treatment, and carry out technical and administrative supervision over the municipal healthcare service; municipal healthcare authorities, which are close to local residents in the exercise of their powers; communes, which act towards people and are responsible for local healthcare. The second level is self-government: (Federal Joint Committee (G-BA), Health Insurance Companies and the Central Association of Health Insurance Companies, the Central Association of Health Insurance Funds (GKV-Spitzenverband), the German Hospital Association, the National Associations of Doctors and Dentists for Compulsory Health Insurance and other individual hospitals, which do not represent their interests individually, but through their associations. At the state level, hospitals are organized in associations of public hospitals. The regional associations, in turn, are united in the German Hospital Association (DKG), which assumes legal tasks within the framework of self-government in the health care system. The third level is the individual actors and their representative bodies, in particular the federal and state chambers of the various health care professions, patient organizations, professional groups and interest groups of the medical profession association, the association of non-medical health care professions, the association of private health insurance and the association of pharmaceutical manufacturers. The main Principles of the healthcare system of the Federal Republic of Germany: 1) the principle of compulsorily; 2) contribution financing; 3) the principle of solidarity; 4) the principle of self-government.