Історія розвідувальної діяльності ДЦ УНР (1926–1936 рр.)

Abstract

У статті здійснено історичний аналіз розвідувальної діяльності в Україні. Розглянуто історичний етапи розвитку розвідувальної діяльності (1926-1936 ), який свідчить про складні процеси, що відбувалися у цей період часу. Основний увага приділена видатним керівникам розвідувальної діяльності у цей період часу та їх неймовірні зусилля, які вони приділяли формування національних розвідувальних підрозділів. Також основний акцент зроблено на можливостях пошуку розвідувальній інформації, яку вони добували для України. Однак така зацікавленості у відродженні спецслужб УНР був зумовлений не лише бажанням емігрантів продовжити боротьбу за визволення України, а й подіями, що відбувалися тоді на території Польщі. У травні 1926 року в Польщі стався переворот, у результаті якого до влади прийшов Ю. Пілсудський, який дозволив створити Генеральний штаб екзильного Військового міністерства України, до складу якого увійшло понад сто офіцерів УНР. У цей час у Польщі набирає сили рух «прометеїзму», основною ідеєю якого було об’єднання різних емігрантських рухів у боротьбі проти Москви. Зрозуміло, що така підтримка існувала перш за все для того, щоб польська сторона могла зміцнити власні спецслужби. Разом з тим, зважаючи на повну економічну та політичну залежність від поляків, керівники ДЦ УНР не могли розраховувати на інші варіанти розвитку подій. На той час питаннями розвідки почав опікуватися Генеральний штаб, що входив до складу Військового міністерства, очолюваного відомим військовим генералом Володимиром Сальським. Він був досвідченим керівником штабної роботи та військовим організатором. Разом з тим, він розумів, що зберегти регулярну армію неможливо, тому вважав, що найголовнішим завданням міністерства та штабу є збереження найбільш кваліфікованих офіцерів і солдатів, а також спрямування їхніх фахових знань і підготовки на служіння національній ідеї. З цією метою, він активно залучав діячів еміграції до створення різних українських розвідувальних організацій, які б займалися консолідацією українських емігрантів. Однак такі організації ставали мішенню для розвідувальної та вербувальної діяльності більшовицьких спецслужб. Тому нагальним стало питання протидії їхній діяльності, і генерал підходив до цього питання з великою ретельністю. Для захисту організації національно-культурного життя військових емігрантів він розгорнув діяльність агентурної мережі в країнах Європи та деяких державах. На місцях його агенти займалися вивченням ситуації, виявленням сприятливих умов і недоліків щодо консолідації колишніх вояків, а також збором інформації про політичні настрої серед керівництва європейських держав та вплив політичних чинників на ситуацію всередині української громади. Саме тому у цей час розвідувальні органи контролюють, аналізують та використовують усю інформацію, що надходить до розвідників. The article provides a historical analysis of intelligence activities in Ukraine. The historical stages of the development of intelligence activities (1926–1936) are considered, which indicates the complex processes that occurred during this period of time. The main attention is paid to the outstanding leaders of intelligence activities during this period of time and their incredible efforts that they devoted to the formation of national intelligence units. The main emphasis is also placed on the possibilities of searching for intelligence information that they obtained for Ukraine. However, such interest in the revival of the UNR special services was due not only to the desire of emigrants to continue the struggle for the liberation of Ukraine, but also to the events that took place at that time on the territory of Poland. In May 1926, a coup took place in Poland, as a result of which J. Pilsudski came to power, who allowed the creation of the General Staff of the exiled Military Ministry of Ukraine, which included more than a hundred UNR officers. At this time, the «Promethean» movement was gaining strength in Poland, the main idea of which was to unite various émigré movements in the fight against Moscow. It is clear that such support existed primarily so that the Polish side could strengthen its own special services. However, given the complete economic and political dependence on the Poles, the leaders of the UNR Central Committee could not count on other options for the development of events. At that time, intelligence issues began to be dealt with by the General Staff, which was part of the Ministry of War, headed by the famous military general Volodymyr Salsky. He was an experienced head of staff work and a military organizer. At the same time, he understood that it was impossible to preserve a regular army, therefore he believed that the most important task of the ministry and the staff was to preserve the most qualified officers and soldiers, as well as to direct their professional knowledge and training to serve the national idea. To this end, he actively involved emigration figures in the creation of various Ukrainian intelligence organizations that would be engaged in the consolidation of Ukrainian emigrants. However, such organizations became a target for the intelligence and recruitment activities of the Bolshevik special services. Therefore, the issue of countering their activities became urgent, and the general approached this issue with great care. To protect the organization of the national and cultural life of military emigrants, he expanded the activities of an agent network in European countries and some states. On the ground, his agents were engaged in studying the situation, identifying favorable conditions and shortcomings in the consolidation of former soldiers, as well as collecting information about political sentiments among the leadership of European states and the influence of political factors on the situation within the Ukrainian community. That is why at this time the intelligence agencies control, analyze and use all the information that comes to the intelligence officers.